Новости30.05.2019 Випускні 28 - 30 травня проходили випускні у садочку. В добрий путь, наші любі дітки. 24.05.2019 В дошкільному закладі пройшла зустріч з представниками юстиції  25.04.2019 Онлайн-конкурс ДНЗ 72 долучився до онлайн-конкурсу 《Щоб життя нам краще мати з малку треба працювати》 Все новости |
Сторінка психолога Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності. Виокремлюють такі ступені адаптації: · Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація; · Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень; · Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація. Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно: · Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок; · Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає; · У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години; · Наблизити домашній режим до садкового; · Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження; · Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок). Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка. Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам: · Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла; · Не залишати дитину на цілий день у групі; · Гуляти на майданчику після відвідування садка; · Давати із собою улюблені іграшки; · Повідомляти вихователя про особливі звички дитини; · Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома; · Зустрічати дитину з посмішкою; · Розповідати якомога більше позитивного про садок; · Підтримувати самостійність дитини вдома.
Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей
Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам’ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки. Поради батькам, які виховують обдаровану дитину Обдарованість — це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов’язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. Найперше — потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав’язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку. Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам’ятати правило: «Не зашкодь!» Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини. Батьки повинні завжди пам’ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем. Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися. Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною. Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини 1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно. 2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи. 3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять. 4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення. 5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи. 6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення. 7. Показуйте дитині цікаві місця. 8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі. 9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей. 10. ніколи не карайте дитину приниженням. 11. Купуйте дитині книжки за її інтересами. 12. Привчайте дитину самостійно мислити. 13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею. 14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини. 15. уважно ставтеся до потреб дитини. 16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці. 17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету. 18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки. 19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу. 20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими. 21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали. 22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно. 23. Допомагайте дитині бути особистістю. 24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей. 25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини. 26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих. 27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.
Дії у разі відмови дитини від їжі Не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати почуття вини. Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до дорослого, який спонукає дитину доїдати. Не слід обіцяти дитині щось в обмін на повністю з'їдену страву на кшталт: «Якщо з'їси — куплю...», «їж, а то Марійка з'їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та значущість процесу її вживання. Не варто вмовляти, залякувати дошкільника та відволікати його іграшками, читанням книг, іграми, для того щоб він з'їв порцію. Це призводить до порушення харчової поведінки. Не можна перегодовувати дитину, адже вона з'їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці. Слід зрозуміти причину поганого апетиту дитини або надто гострого реагування на їжу. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття запахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій. Варто проконсультуватися з педіатром, якщо дитина страждає на часті дис- бактеріози. Надмірну перебірливість в їжі може спричиняти неприємний досвід вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з'являлися больові відчуття. Можна застосовувати прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляється від їжі через втому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Слід запропонувати допомогу, озвучивши відчуття, стан дитини: «Ти стомився, тобі сьогодні складно, тому я тобі допоможу, давай погодую». Або можна відтермінувати прийом їжі: «Не хочеш їсти, тому що засмучений (розгніваний), — відпочинь (заспокойся, хай пройде образа), поїси пізніше». Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти. |
